QR-кодом (скор. від Quick Response – «швидкий відгук») називають матричний двовимірний штрих-код, розроблений в Японії в середині 1990-х. Однак повсюдно його почали використовувати зовсім недавно, коли набули поширення мобільні пристрої зв'язку (телефони і смартфони) і спеціальні програми, здатні його розпізнавати.

На відміну від лінійного штрихкоду, що сканується променем, QR-код визначається сенсором як двовимірне зображення. Двовимірний QR-код може містити велику кількість інформації – до 7089 цифрових знаків або 4296 цифр і букв. Це дозволяє зашифрувати в ньому ємне повідомлення або (частіше) адресу веб-сторінки.

Основна перевага QR-кода – це легке розпізнавання скануючим обладнанням (в тому числі і фотокамерою мобільного телефону), що дає можливість використовувати цей вид кодування в торгівлі, виробництві, логістиці.

Відсканувавши QR-код фотокамерою смартфона і отримавши його автоматичну розшифровку (за допомогою спеціальної програми), можна прочитати текст або перейти на веб-сторінку, яка зазвичай служить для надання детальної інформації, яку не можна розмістити на упаковці в місці нанесення QR-коду. Наприклад, це опис товару з демонстраційним або рекламним відеороликом, який запуститься безпосередньо на екрані смартфона.